Наша продукция
Назад к статьям

Препарат из каолиновой глины “Кremnevit” обладает противоопухолевой и антиметастатической активностью

Выводы.

Нетоксичный препарат из каолиновой глины “Кремневит” обладает противоопухолевой и антиметастатической активностью, в качестве регулятора транспорта электронов в митохондриях гепатоцитов при генерировании супероксидных радикалов митохондриями гепатоцитов и иммунокомпетентными клетками крови мышей с перепрививаемой эпидермоидной карциномой легких Льюис LL.

Ключевые слова: глина, эпидермоидная карцинома легких Льюис LL, противоопухолевая активность, супероксидный радикал, нейтрофилы.

S.A. Misyak ,A.P. Burlaka , V.V. Golotiuk, S.M. Lukin  

Antiradical, Antimetastatic and Antitumor Activity of Kaolin Preparation “Kremnevit”

1)R. E. Kavetsky Institute of Experimental Pathology, Oncology and Radiobiology, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine

2)Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk, Ukraine

3)Scientific laboratory “Harmony”, 

Резюме.

Фібриляція передсердь (ФП) є одним із основних фак- торів ризику порушень мозкового кровообігу [1, 15, 16]. Виявлення предикторів аритмії може стати ключовим в її ранній діагностиці та зменшенні частоти когнітивних порушень. Тому метою нашого дослідження було вивчення передумов виникнення пароксизмів ФП, а також їх зв’язок з виникненням деменції. Робота базується на дослідженні 204 хворих на пароксизмальну і/або персистуючу форми ФП та 42 практично здорових осіб. Всім дослідним про- ведено 24-годинне моніторування ЕКГ, вивчення клінічних та анамнестичних даних, а також дослідження ґенезу деменції за допомогою шкали ішемії Хачинського [7]. Виявлено, що частота виникнення патологічних проявів електрограм залежить від так- тики ведення хворих. Так, найвищою середня ЧСС була у осіб з виключно медикаментозною тактикою ведення аритмії, яка склала 107,4±6,8 ударів/хвилину. У хворих після абляції цей показник становив 79,4±5,3 ударів/хвилину, р0,05. Також найбільший відсоток комплексів несинусового походження був характерний для осіб медикаментозної тактики, так само як і показник «стій- кості синусового ритму», який склав в ній 23,4±5,2, що було до- стовірно більше у порівнянні з даним показником контрольної групи, р0,05. У хворих після абляції показник «стійкості сину- сового ритму» був найнижчим і склав 10,3±1,2, що було достовірно нижче від такого групи з тільки медикаментозною тактикою ведення хворих, р0,05. Число блокованих суправентрикулярних екстрасистол було достовірно вищим у хворих, яким для контролю проявів аритмії використовувалась тільки медикаментозна терапія. Найвища частота деменції судинного походження була також в даній групі (71,2%), що перегукувалось тут з високою частотою інсультів (згідно анамнезу).

Таким чином, дослідження виявило, що частота патологічних порушень при тривалому моніторування ЕКГ залежить від тактики ведення хворих. Найвища частота порушень електрограм, як і найвища частота деменції судинного ґенезу характерна для хворих із виключно медикаментозною тактикою ведення хворих; найрідше дані прояви були констатовані у хворих після абляції. Застосування кардіоверсії не зменшує частоту патологічних феноменів 24-го- динного моніторування ЕКГ, проте зменшує ризик деменції судинного походження.

Ключові слова. Фібриляція передсердь, моніторування ЕКГ, предиктори, судинна деменція, шкала ішемії Хачинського.

Результати дослідження та їх обговорення

При аналізі тривалості пароксизмів ФП виявлено, що в різних групах цей показник був різним. Так, в першій до- слідній групі в середньому напад аритмії тривав 54,9±7,1 днів, в другій дослідній групі цей показник склав 47,6±5,4 дні. В третій цей час становив 11,6±2,4 дні, відповідно. Варто відмітити достовірну різницю в тривалості нападу аритмії між першою та третьою дослідними групами, р0,001. Між іншими групами різниця не була статистично достовірною, хоча і була відмічена тенденція до збільшення тривалості епізоду ФП у осіб, яким для корекції патології використо- вувалась тільки базова терапія і/або базова терапія із засто- суванням електричної конверсії аритмії. Для стратифікації ризику порушення мозкового кровотоку використовувалась шкала CHA DS -VASc 

Так, було констатовано відсутність осіб з низьким ризи-

ком в першій дослідній групі та практично поодинокі ви- падки серед осіб другої. Натомість частка таких пацієнтів серед осіб третьої дослідної групи складала 18,2%. Варто відмітити і іншу закономірність. В цій же групі був най- нижчий відсоток осіб з високим ризиком (27,3%). Найбільша частка осіб з високим ризиком порушення мозкового крово- обігу за результатами шкали CHA DS -VASc була в першій та другій групах, 79,5% і 68,0% відповідно. Частка хворих,у яких було констатовано середній ризик була найнижчою також в обох цих групах. Можна підсумувати, що найбіль- ший ризик порушень мозкового кровотоку мали пацієнти першої та другої дослідних груп. Натомість хворі після про- ведення процедури абляції мали нижчий ризик.

Підтвердженням цього був аналіз ускладнень (згідно анамнезу), який показав, що розлади мозкового кровотоку найчастіше зустрічались в першій групі (де проводилась тільки медикаментозна корекція порушень ритму). Таких осіб було 19,7%. Варто відмітити, що серед осіб другої до- слідної групи таких хворих було 4,0%, а серед хворих третьої – не було взагалі. Також у осіб першої дослідної групи значно частіше відмічались кровотечі, 20,5%. На жаль, не було да- них щодо того, були вони клінічно значимі, та, очевидно, вони були асоційовані із використанням антикоагулянтів. Кровотечі взагалі не були зафіксовані у осіб третьої дослідної групи. Одне з найгрізніших ускладнень – тромбоемболія гілок легеневої артерії (ТЕгЛА) – мала місце в 13,6% першої групи, 2,0% і 4,6% другої та третьої груп.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Можна підсумувати, що у осіб з парок-сизмальної і/або персистуючою формами ФП в міжприступний період (за даними 24- годинного моніторування) переважають порушення провідності, а також частота ви- никнення аберантних комплексів. Для осіб з медикаментозною стратегією контролю проявів аритмії, а також застосування кардіоверсії для відновлення синусового ритму, характерне превалювання як ваго- тонічних, так і симпатичних впливів. До предикторів аритмії можна віднести схиль- ність до ваготонії, часті ектопічні ритми і високу частоту блокованих СВЕ, а також порушення проведення по правій ніжці пучка Гіса та А-В блокади І ступеня.

Також у осіб з пароксизмальною та персистуючою фор- мами ФП, яким застосувалась тільки медикаментозна тактика, мають вищий ризик виникнення судинної деменції та гірший клінічний перебіг у порівнянні з особами, яким була проведена абляція. Для останніх також характерне пере- важання брадикардії та краща стійкість синусового ритму. Проте після абляції частіше мали місце прояви слабості синусового вузла та синдрому «тахі-браді». Застосування кардіоверсії не зменшує частоту патологічних феноменів 24- годинного моніторування ЕКГ, проте зменшує ризик демен- ції судинного походження. Даний аналіз демонструє необ- хідність якнайшвидшого застосування процедури абляції у хворих з ФП та включення в схему лікування церебро- протекторів, ствердження ефективності яких, щоправда, в даному клінічному контексті ще потребує подальших досліджень.

 

Мы в соц.сетях

Контакты